Тема. Українська мова - державна мова України.
Мета: формувати в учнів поняття «державна мова»; ознайомити
учнів із трагічною історією становлення української мови, її багатством та
можливостями; розвивати пізнавальні інтереси, поетичні здібності; в ході свята
звеличувати рідну мову; виховувати любов до неї, бажання дбати про її чистоту.
Обладнання: Конституція України; віночок зі стрічками;
вишитий рушник; магнітофон; аудіозапис пісень «Мамина коса», «Хата моя біла
хата»;мелодія народного танцю «Гопачок»; девіз: «Мова народу - це найбільший
національний скарб» (О. Гончар).
Хід уроку
І.Організація класу.
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих - рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походів світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
Максим Рильський
II. Повідомлення
теми та мети уроку.
Девіз: «Мова народу - це найбільший національний скарб»
О.Гончар
III, Вивчення
нового матеріалу.
1. Розповідь
учителя про мову як ознаку кожного народу, про нелегку долю української мови в
різні історичні періоди.
2. Опрацювання
статті 10 Конституції України.
3. Скорботний
календар української мови.
4. Свято рідної
мови.
a. Звуків дуже
є багато,
У природі все звучить.
Свище вітер, грім завзято
В темнім небі гуркотить.
Навесні співає пташка
І струмочок жебонить.
Джміль гуде, дзвенить комашка,
Знайте всі, мої шановні,
Не забудьтеся, бува.
У людей є звуки мовні.
Що складаються в слова.
Звуки, зібрані у слово
Ще в далеку давнину,
Утворили рідну мову —
Українську,
чарівну.
Учитель. Мова - це велике досягнення людства. Вона у
кожного народу своя, тому ми, не знаючи
чужої мови, можемо і не зрозуміти, про що людина говорить. І дуже важливо для
людського спілкування добре знати мови інших народів, але найперше досконало
потрібно знати свою рідну мову. А яка наша рідна державна мова, діти?
(Відповіді дітей.) Так, українська, бо всі ми українці, живемо в Україні, в
мальовничому і чарівному краю. І свою рідну мову ми всі повинні дуже добре
знати, розмовляти нею чисто і правильно, тому що кожна людина, яка себе
поважає, повинна добре вміти розмовляти рідною мовою. А ми, українці, народ
давній і працелюбний, співучий і відважний, добрий і щедрий. І мова у нас дуже
мелодійна, багата, як земля, веселкова
Дівчинка.
Тож починаєм наше свято.
У рідній мові слів багато,
Вона чарівна, пелюсткова
І мелодійна, й пречудова.
Хлопчик.
І рідну мову треба знати.
Вона ж для нас як рідна мати. Вивчаймо ж мову з юних літ,
Щоб українцями йти в світ.
(Виходить Чарівниця.) Чарівниця.
Я - Чарівниця, берегиня рідної мови. Не даю їй .пропасти в
лиху годину і хочу, щоб ви теж берегли і знали українську мову. Я прийшла до
вас з глибини віків і дуже хочу почути, що ви знаєте про мову, і як ви
розмовляєте, тому що мова - це найбільше багатство народу, а ви, українці, -
славні нащадки нашого народу.
Хочу до вас я звернутися, діти.
Можна людині без мови прожити,
Можна без пісні, без загадки й казки?
Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!
Учень 1.
Як же людині без казки і слова,
Без задушевної пісні й розмови?
Думаю я, що таке неможливо.
Мова людини - це щастя, це — диво!
Учень 2.
Як же без мови? Не уявляю!
Я щохвилини про щось та, й питаю.
А коли мови не будемо знати,
Як же ми зможемо світ пізнавати?
Чарівниця.
В світі ми - люди і правильно, діти,
Людям без мови не можна прожити.
Ще повідомити хочу вам я —
В кожній країні є мова своя.
Кожна людина свою мову знає,
Любить безмежно її й поважає.
Пісня «Мамина коса»
Учень 3.
Ми з вами всі живемо в Україні,
Мово чудова й пісні в нас чарівні.
Треба, щоб мову ми вчили і знали,
И нею чистенько усі розмовляли.
Чарівниця.
А тепер послухайте одну історію.
Було це не на Марсі чи Венері, а на нашій землі. Народилася
дівчинка гарненька і здоровенька. Батьки її чомусь не дуже любили і не дуже
дивилися за нею. А потім загубили її і не стали шукати. Коли вона зголодніла,
то підповзла, бо ходити ще не вміла, до собачої буди і почала з собачкою їсти.
А коли стало холодно, то залізла в будку, а собачка її обігріла і почала
турбуватись про неї, як про своїх щенят. Дитину ніхто не шукав, і зростала дівчинка
між собаками багато років, А коли її знайшли люди, то вона поводилася так само,
як дика собака. Вона гавкала, гризла зубами кістки, стрибала так само, як
собаки, а ходити не вміла і не знала жодного слова. Дівчинку взяли до себе
вчені, вони хотіли навчити її ходити, розмовляти, поводитися, як люди. Тривалий
час працювали з нею: навчили ходити, їсти з тарілки, користуватися ложкою і
чашкою, але розмовляти дівчинка так і не навчилася. Вона не могла вимовляти
всіх звуків.
Учень.
У світі дитині не можна без слова,
Без ласки, любові і без доброти.
Не можна прожити дитині без мови
І без спілкування не можна зрости.
Це українська мова промениста,
Доступна й лагідна, весела і дзвінка.
Багата, як земля, джерельно-чиста
І тепла, наче мамина рука.
Учень.
Вона дзвенить у срібному джерельці,
У дивних квітах, у дзвінкій росі.
Вона живе й співа в моєму серці
Її ми дуже любимо усі.
В нас, українців, - українська мова!
В ній найсвітліші, лагідні слова.
И матусі ніжна пісня колискова,
Як сонечко, нас щедро зігріва.
Пісня «Хата моя, біла хата»
Чарівниця. Молодці, діти. Ви гарно говорите про мову. Але чи
знаєте ви, що у нашій рідній мові є "чарівні" слова?
Діти. Так, знаємо! (Діти називають "чарівні" слова
- звертання, привітання,
подяки.)
Учениця.
Є в нашій мові слова пречудові:
Гарні звертання, слова-привітання.
Треба їх добре нам пам'ятати
І повсякденно у мові вживати.
Учень.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело.
Подумай сім раз, перед тим як сказати,
Щоб слово твоє людям радість несло.
Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,
Напоєне ласкою завжди було.
З добром і любов'ю від серця летіло
Й до іншого серця зі щирістю йшло.
Чарівниця.
А тепер настав час усім разом вірші складати. Останнє слово
другого рядочка будете добирати за змістом в риму.
Щоб розумним й мудрим стати,
Треба рідну мову ... (знати).
А щоб вміти говорити,
Треба рівну мову ... (вчити).
Знає кожен з нас чудово -
Не прожити нам без... (мови).
Рідна ж мова пелюсткова,
Мудра, світла,... (світанкова).
І дзвенить щодня і в свято,
Бо вона така ... (багата).
І така джерельно-чиста
Наша мова... (промениста).
Чарівна і калинова
Наша мова... (веселкова).
В ній такі слова чудові,
Хліб і сіль на ... (рушникові).
В ній в віках батьки і діти,
Як без мови в світі... (жити)?
Понад світом хай лунає,
Хай ніхто не ... (забуває).
Рідну мову українську,
Мудру, щедру,... (материнську).
Пісня «Край калини, м
'яти край»
Учитель.
Гадаю, тепер ви будете ще наполегливіше вивчати рідну мову,
щоб знати її і розмовляти нею, щоб збагатити свій словниковий запас. А для
цього потрібно багато читати. Недаремно у народі кажуть: "Хто багато
читає, той багато знає", "Книжка вчить, як на світі жить". Отож
вчіться, читайте та іноземні мови вивчайте. Лише одне запам'ятайте - своєї мови
не цурайтесь!
Учень.
Під рідним небом жайворон співа,
Я рад би знати тих пісень слова.
Я слухав, чув: співала та пташина
Одне святеє слово: Україна!
Учениця.
На ріднім полі шепчуть колоски.
Я рад би знати тихі їх думки.
Я слухав, чув, як кожна колосина
Шептала тихо слово: Україна!
Учень.
У ріднім краю зелен-гай шумить.
Я знати рад, про що він мріє-снить.
Я слухав, чув, як кожна деревина
Шуміла ніжно слово: Україна!
Учениця.
О, Боже, дай повік любити край,
Де квітка, пташка і зелений гай,
Де кожна вірна тій землі дитина
Живе єдиним словом: Україна!
Танець «Гопачок»
5. Робота з підручником с. 57 - 58.
IV.Закріплення вивченого матеріалу.
1. Слухання
бувальщини «Рідне слово» (Уроки я і суспільство 4 клас. С. 108-110).
2. Обмін
враженнями.
3. Слухання
вірша «Коли забув ти рідну мову» Д. Білоуса.
V.Підсумок уроку.
VІ.Домашнє завдання с. 57-58, вивчити вірш про мову.
Немає коментарів:
Дописати коментар