<h2 align="center">Проект "П'єси-казки. Творимо виставу"</h2>

НАЗВА ПРОЕКТУ:

П’єси-казки. Творимо виставу.

Л. Мовчун «Горіхові принцеси»

            МЕТА ПРОЕКТУ:

1.         Підтримати Всеукраїнську акцію «Моральний вчинок».

2.         Засобами театрального мистецтва пропагувати кращі національні традиції моралі – стимулювати працьовитість, взаємодопомогу, розвивати вміння цінувати дружбу, сприяти утвердженню перемоги добра над злом.

3.         Розширити знання дітей про театральне мистецтво, історію його виникнення.

4.         Вчити учнів здійснювати пошукову діяльність на основі дослідження життя і творчості Лесі Мовчун.

5.         Зібрати вислови вітчизняних та зарубіжних письменників, а також прислів’я про добро, мораль.

6.         Розвивати в учнів акторські здібності.

7.         Формувати досвід спілкування з мистецтвом слова.

8.         Сприяти бажанню брати посильну участь у підготовці декорацій, реквізиту та костюмів для вистави.

9.         Розвивати уміння працювати з довідковою та художньою літературою.

10.       Розвивати пам'ять, творчу уяву, естетичні смаки.

11.       Виховувати почуття любові до театрального мистецтва, повагу до акторської діяльності.

12.       Виховувати кращі моральні якості людини – готовність прийти на допомогу, доброту, вміння цінувати дружні стосунки.

ТЕМАТИЧНИЙ НАПРЯМ:

культурологічний

           

            ТИП ПРОЕКТУ:

Середньотривалий, груповий, творчо-інформаційний

ЗАВДАННЯ ПРОЕКТУ:

1. Дослідити життєвий і творчий шлях Лесі Мовчун, підготувати виступ про письменницю.

2. Зібрати вислови вітчизняних та зарубіжних письменників про добро, мораль, а також народні прислів’я, що розкривають дану тему.                                          

3. Зібрати інформацію про сторінки розвитку театрального мистецтва, історію його виникнення та відомих особистостей театральної сцени.

4. Підготувати повідомлення «Історія театру».

5. Розучити ролі дійових осіб п’єси-казки.

6. Підготувати виставу Л. Мовчун «Горіхові принцеси».

7. Виготовити костюми героям п’єси-казки, створити декорації та підібрати реквізит для вистави.

8. Провести прем’єру вистави Л. Мовчун «Горіхові принцеси».

9. Оформити фотоматеріали «За кулісами» про хід проекту «П’єси-казки. Творимо виставу. Л. Мовчун «Горіхові принцеси».

10. Створити фотоколаж «Наша прем’єра».

ХІД ПРОЕКТУ

І. Підготовчий етап

 Учні 4 класу, а також 1-3 і 5 класів утворили три групи:

           «Біографи»:               1. Троценко Дмитро

                                     2. Кріяк Альбіна

 «Мистецтвознавці»:   1. Жогло Владислав

                                     2. Рибалко Сергій

                                     3. Соп’яник Данило

           «Актори»:                  1. Жогло Владислав  

                                               2. Кріяк Альбіна     

                                               3. Рибалко Сергій       

                                               4. Соп’яник Данило 

                                               5. Троценко Дмитро   

                                               6. Микитенко Мирослав

                                               7. Пось Карина         

                                               8. Дудукаленко Ліка   

                                               9. Емінова Ліза     

                                              10. Кузьменко Марина

                                              11. Дудукаленко Альона

                                              12. Вандик Альона      

                                              13. Спащук Неля         

У склад четвертої групи  «Костюмери» ввійшла вчителька – Ловигіна Людмила Іванівна та батьки – Троценко Олена Василівна, Корпашко Валентина Петрівна, Жогло Віктор Володимирович.

П’ята група «Фотографи» - Троценко Сергій Володимирович.

Кожна  група одержала конкретні завдання:

«Біографи»:   

1. Дослідити життєвий і творчий шлях Лесі Мовчун, підготувати виступ про письменницю.

2. Зібрати вислови вітчизняних та зарубіжних письменників про добро, мораль, а також народні прислів’я, що розкривають дану тему. 

«Мистецтвознавці»

1. Зібрати інформацію про сторінки розвитку театрального мистецтва, історію його виникнення та відомих особистостей театральної сцени.

2. Підготувати повідомлення «Історія театру».

«Актори»:

1. Розучити ролі дійових осіб п’єси-казки.

2. Підготувати виставу Л. Мовчун «Горіхові принцеси».

«Костюмери»:

1. Виготовити костюми героям п’єси-казки, створити декорації та підібрати реквізит для вистави.

2. Провести прем’єру вистави Л. Мовчун «Горіхові принцеси».

   

 «Фотографи»:

1. Оформити фотоматеріали «За кулісами» про хід проекту «П’єси-казки. Творимо виставу. Л. Мовчун «Горіхові принцеси».

2. Створити фотоколаж «Наша прем’єра».

ІІ. Творчо-інформаційний етап

На цьому етапі учні працювали у групах над поставленими завданнями,  опрацьовуючи відповідну  літературу, добираючи інформацію, формулюючи висновки, виступи та повідомлення «Історія театру». Розучували ролі дійових осіб п’єси-казки, проводили репетиції вистави. Готували костюми до виступу, декорації та підбирали реквізит.

 Оформляли матеріал про хід проекту «П’єси-казки. Творимо виставу. Л. Мовчун «Горіхові принцеси» у рамках Всеукраїнської акції «Моральний вчинок».

        1. Урок-проект  «Позакласне читання. П’єси-казки. Творимо виставу. Л.Мовчун «Горіхові принцеси».

ІІІ. Заключний етап

          1. Створення фотоколажу «Наша прем’єра».

УРОК-ПРОЕКТ

Тема. Позакласне читання. П’єси-казки. Творимо виставу. Л.Мовчун    «Горіхові принцеси»

Мета: Підтримати Всеукраїнську акцію «Моральний вчинок».

Засобами театрального мистецтва пропагувати кращі національні традиції моралі – стимулювати працьовитість, взаємодопомогу, розвивати вміння цінувати дружбу, сприяти утвердженню перемоги добра над злом. Розширити знання дітей про театральне мистецтво, історію його виникнення.

Вчити учнів здійснювати пошукову діяльність. Розвивати уміння працювати з довідковою та художньою літературою. Розвивати пам'ять, творчу уяву, естетичні смаки.

Зібрати вислови вітчизняних та зарубіжних письменників про добро,             мораль, а також народні прислів’я, що розкривають дану тему.

Розвивати в учнів акторські здібності та формувати досвід спілкування з мистецтвом слова.

Сприяти бажанню брати посильну участь у підготовці декорацій, реквізиту та костюмів для вистави.

Виховувати почуття любові до театрального мистецтва, повагу до акторської діяльності та кращі моральні якості людини – готовність прийти на допомогу, доброту, вміння цінувати дружні стосунки.

Обладнання: костюми героїв казки: царя, принца, принцес, чаклунки, ельф, фей, мачухи, казкаря, внука, слуги; декорації: кімната чаклунки, пиріжниці, царські покої, парк; реквізит: деко, пиріжки, ліки, віяло, яблуко, лорнет, кошик, хустина, горіхи, гаман, корито, макітра, лавка, трон, ліжко, стіл, дерево. Фотоапарат, фотографії, музичний центр, фонограми пісень з дитячих мультфільмів; девіз уроку: «Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом» Л. Костенко.

Хід уроку

I.         Організаційний момент. Привітання.

Вчитель.

     -      Діти, сьогодні до нас завітали гості. А коли в домі гості - це завжди свято! Тож проведемо цей урок так, щоб нашим гостям було цікаво і радісно.

Всі сідайте тихо, діти,

Домовляйтесь не шуміти,

Руки гарно піднімати,

Чітко в лад відповідати,

На уроці не дрімати,

А знання мерщій хапати.

Щоб не було в нас мороки.

Всі готові до уроку?

Учні.

1.         Так!

Вчитель.

Тож гаразд, часу не гаєм

І урок розпочинаєм.

Наш девіз тепер згадаймо,

Працювати починаймо.

Учні.

 Віддай людині крихітку себе.

За це душа поповнюється світлом

                                      Л.Костенко

ІІ. Вступна частина. Повідомлення вчителя.

Життя щасливе, як добро царить,

Комфортно з ним і затишно усюди.

В добрі нам легше горе пережить.

Добрішими, прошу, ставайте, люди!

-           Дорогі діти, недаремно цей урок я розпочала саме з рядків Марії Козуб, бо  зараз у нашій державі проголошена Всеукраїнська акція «Моральний вчинок». В рамках цієї акції ми з вами працювали над проектом «П’єса-казка. Творимо виставу». Ми уже знаємо, що мудрість народна бездонна. Саме казка нас навчає справедливості, розуму, доброті та сміливості. А коли казку творять самі діти, то її сила подвоюється. Виставу цікаво дивитися, адже героями її є ваші товариші, переодягнені у костюми казкових персонажів.

Готуючись до презентації проекту кожна група мала розв’язати конкретні завдання. Познайомитися з театральним минулим України та створити виставу «Горіхові принцеси». Отож розпочинаємо наш звіт.

    ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1.         Слухання вірша Наталі Забіли.

Затихнув гомін.

В залі згасло світло,

і, враз заполонивши всі чуття,

розсунулась завіса...

І розквітло

життя — мов казка,

й казка — мов життя...

2.         Гра «Мозковий штурм».

- Як ви розумієте слова Л. Костенко, що стали девізом нашого уроку?

- Про що розповідає вірш Наталі Забіли?

- Хто з вас був у театрі?

- Як потрібно себе вести під час перегляду вистави?

- Хто виконує ролі героїв казок?

- Кого з відомих акторів сучасного театрального мистецтва ви знаєте?

ІV. Повідомлення теми і мети уроку.

- Сьогодні у нас урок-презентація проекту «П’єса-казка. Творимо виставу. Л. Мовчун «Горіхові принцеси», про свої здобутки звітуватимуть наші групи: «Біографи», «Мистецтвознавці», «Актори», «Костюмери» та «Фотографи».

V. Мотивація навчальної діяльності.

- Кожен із нас відкриває красу художнього слова по-своєму. Для когось воно прозвучало музикою з маминої колискової. Чимало серед нас і таких, хто вперше відчув силу слова тоді, як воно зазвучало зі сцени шкільного театру...

Українці здавна шанують і люблять театральне мистецтво,пишаються своїми відомими акторами, які славлять Україну на сценах українських та закордонних театрів.

Театральне мистецтво — це вид мистецтва, особливість якого є художнє відображення життя за допомогою сценічні дії акторів перед глядачами.

Головною особою театральної дії є актор, у його творчості втілена суть театру: здатність захоплювати глядачів художнім відтворенням життя.

Основною особливістю театрального мистецтва є його неповторність у часі: кожен спектакль існує тільки в момент йоге відтворення.

-           Хто з вас мріяв стати актором?

-           Яку б роль ви собі обрали?

VІ. Фронтальна робота.

1.         Створення асоціативного куща «Театр».

(Актори, сцена , декорації, реквізит, дійові особи, гардероб, вистава, п’єса, антракт).

VІІ. Презентації творчих груп.

І. А зараз про результати своїх досліджень прозвітує група «Біографи».

Наш девіз:

Знаходь, досліджуй, відкривай!

Біографію творця вивчай.

1. Демонстрація портрета Л.Мовчун.

2. Виступ учнів про життєвий і творчий шлях письменниці.

Леся МОВЧУН

1.         Талановитий автор чудових поезій, драматичних творів, казок та оповідань для дітей Леся Мовчун — ще й серйозний мовознавець. Вона укладає словники і академічні, і для учнів.

2.         На українському радіо письменниця веде авторську передачу "Цікаве мовознавство" для школярів.

3.         Леся Мовчун народилася 1969 року в учительській родині в Києві. Щоліта на канікулах у мальовничому подільському селі Вербка на Вінниччині дівчинка прислухалася до співучого українського слова й відкривала його чари. Тому й не дивно, що її професією стало вивчення рідної мови.

4.         Для дітей Леся Мовчун написала збірки "Неслухняні яблучка", "Чепуриться черепаха", "Для чемних ведмежат", "Кактусове королівство", "Ви такого ще не чули" та ін.

5.         А ще в неї є своя рубрика "Наш скарб — рідна мова" в журналі "Барвінок", куди їй сотні дітей пишуть листи із запитаннями про мову та відповідями на її завдання. Тож і ви зможете поспілкуватися з письменницею, написавши їй листа в "Барвінок". Читайте її цікаві розповіді про мову.

1.         Прислів’я про добро, мораль:

Добрі діла тихо ходять, а злі дзвонять, як у дзвони.

Є люди, є й людиська.

Злий плаче від заздрості, а добрий - від радості.

Усе добре переймай, а злого уникай.

За добро добром платять.

Добре слово гріє ліпше від сонечка.

Гостре словечко коле сердечко.

Знай, коли сказати і знай, коли змовчати.

Розумний не завжди говорить те, що знає, а дурний не завжди знає те, що говорить.

Людину прикрашає не одяг, а добрі діла.

Добре слово лід розтопить.

Добро робити ніколи не пізно.

2.         Вислови відомих людей про моральну поведінку:

1.         Ухиляйся від злого та добро чини.(Псалтир 36:27)

2.         Віддай людині крихітку себе.

За це душа поповнюється світлом. (Л.Костенко)

3.         У цьому світі є тільки одна річ, перед якою належить схилятися, -

Це геній, і одна річ, перед якою слід упасти на коліна, - це доброта. (В.Гюго)

4.         Людина відбивається у своїх вчинках. (Ф.Шиллер)

5.         Уранці, коли пробуджуєшся, спитай себе: «Що я маю зробити?»

Увечері, перш ніж заснути: «Що я зробив?» (Піфагор)

Фізкультхвилинка

ІІ. Продовжимо презентації наших груп. Зараз про свою пошукову роботу прозвітує група «Мистецтвознавці». Наш девіз:

Екскурсію в мистецтво нації

Проведуть мистецтвознавці.

1.         Повідомлення «Історія театру»

1.         Театральне мистецтво України бере початок із глибокої давнини. Ще в народних іграх, танцях, піснях та обрядах розігрувалися сцени з життя. Вже в XI столітті своїми театральними виставами уславилися скоморохи, елемент, театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески. Софійського собору в Києві.

2.         Перші зразки драми виголошували прилюдно учні братських шкіл. І вже в вісімнадцятому столітті на Наддніпрянщині народилися перші театральні трупи. Пізніше в Києві (1806), Одесі (1809), Полтаві (1810) з'являються перші театральні споруди.

3.         Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами І. Котляревського, який очолив театр у Полтаві, та Г. Квітки-Основ'яненка, який організував діяльність театру в Харкові.

4.         У другій половині XIX ст. в Україні поширився аматорський (любительський) театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали творчість видатні діячі українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Велика роль у розвитку українського театру належить видатній родині Тобілевичів. Брати Тобілевичі виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського, а їхня сестра — Марія Садовська-Барілотті. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.

1.         Сьогодні в Україні діє 131 професійний театр, у тому числі театри-студії. Трьом з них надано найвищий статус національних: Національна опера України, Національний ака-демічний драматичний театр ім. І. Франка,

2.         Національний академічний театр російської драми ім. Л. Українки. Академічними театрами є Львівський, Харківський, Одеський театри опери та балету, Львівський драматичний театр ім. М. Заньковецької, Харківський український драматичний театр ім. Т. Шевченка, Харківський російський драматичний театр ім. О. Пушкіна, Кримський російський драматичний театр ім. М. Горького.

3.         Широким є видовий діапазон театрів: 21 музично-драматичний театр, 16 драматичних, 9 — для дітей та юнацтва, 25 — лялькових, шість театрів опери та балету, а також театри драми, музичної комедії, оперети, маріонеток, пантоміми тощо. З'явилися муніципальні, відомчі та приватні театри. Зусиллями багатьох театральних колективів було створено «Театр М. Куліша», «Театр В. Винниченка», які запропонували на суд глядачів низку вистав за творами зарубіжних драматургів — класичних і сучасних, традиційного й експериментального напряму.

4.         «Українська сцена — це я», — могла сказати про себе видатна театральна актриса трагедійного, комедійного та музичного жанрів М. Заньковецька (1854—1934). Дивлячись на її гру, глядачі плакали і сміялись, і ніхто не міг подумати, що Марія Костянтинівна не мала професійної освіти. З шістнадцяти років шляхетна панночка брала участь в аматорських виставах. А згодом разом з професійною трупою М. Кропивницького виступала по всій Україні, у Москві та Петербурзі. Сам цар відвідував українські спектаклі й аплодував Заньковецькій у «Наталці Полтавці», «Наймичці», «Чорноморцях», «Назарі Стодолі». Спеціально для актриси М. Кропивницький і М. Старицький писали та ставили п'єси (перший — «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Гпитай, або ж Павук», «Дві сім'ї»; другий — «Циганка Аза», «Талан»).

5.         Лесь Курбас народився 1887 року в акторській сім'ї і з дитинства відчував сильний потяг до театру. Його акторський талант розкрився в театрі «Руська бесіда», а потім у Київському українському театрі. На сцені він створив яскраві образи Степана в «Невільнику», Гната в «Безталанній», Гурмана в «Украденому щасті», Хлестакова в «Ревізорі». Крім того, Курбас був теоретиком театру, драматургом, публіцистом, перекладачем. За його діяльність як режисера-реформатора, що зараз визнана в усьому світі, Курбас був звинувачений у націоналістичній естетиці і репресований. Навіть в ув'язненні він зумів створити ще один останній свій театр, в якому за три роки було поставлено «Весілля Кречинського» О. Сухово-Кобиліна, «Аристократи» М. Погодіна, «Учень диявола» Б. Шоу. З жовтня 1937 року Курбас був розстріляний.

6.         Назавжди взяла в полон кожного, хто бодай раз доторкнувся до її мистецтва, Ада Роговцева. Навіть у руслі соціалістичного реалізму вона створювала образи-шедеври. її було прийнято в трупу Київського академічного російського драматичного театру ім. Лесі Українки ще студенткою IV курсу. Унікальною була вистава «Пер Гюнт», де Роговцева зіграла всі жіночі ролі — Озе, Сольвейг, Жінку в зеленому, Інгрід, Анітру та лікаря в божевільні.

7.         Понад сто ролей за своє життя створив Богдан Ступка, провідний актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка та кіноактор, фундатор Академії мистецтв України, міністр культури та мистецтва України (1999—2001). Наскільки великим є вне-сок Б. Ступки в розвиток українського театру свідчать його численні премії, серед яких: Державна премія СРСР, Державна премія України ім. Т. Шевченка, Міжнародна премія ім. К. Станіславського, премія ім. 1. Котляревського, премія ім. А. Бучми, премія незалежних критиків «Кришталева Турандот», премія «Прометей-Престиж» у межах загаль-нонаціональної програми «Людина року-99».

8.         В місті Суми працюють театр драми і музичної комедії ім. М. С. Щспкіна, театр юного глядача, філармонія, концертний зал органної та камерної музики, молодіжний центр "Ро-мантика".

9.         Традиційними стали у Сумах театралізовані свята "Сумська масляна", "Різдво", "Пасха", "Ой, на Івана, на Купала". Кожний рік проводяться фестивалі народної творчості "Сумські зорі" та "Студентська весна". Далеко за межами області відомі народний хор Палацу культури ВАТ "Суми-хімпром", народний хор козацької пісні "Оріяни" Палацу культури AT "CMHBO ім. М. В. Фрунзе", зразковий дитячий танцювально-хореографічний ансамбль "Радість" Палацу для дітей та юнацтва.

10.У новий період в історії розвитку національного театру розпочався в 1918 році, коли в Києві утворилися Державний драматичний театр і "Молодий театр" (пізніше — модерний український театр "Березіль") Леся Курбаса та Гната Юри. На театральній сцени з'явилися талановиті актори — Амвросій Бучма, Наталя Ужвій, Юрій Шумський та багато інших.

1.         Тут були вперше поставлені п'єси видатних українських драматургів Миколи Куліша ("Народний Малахій", "Мина Мазайло") та Володимира Винниченка ("Базар", "Чорна Пантера і Білий Медвідь"). Завдяки генію Леся Курбаса були здійснені постановки невідомих до цього українському глядачеві п'єс європейських драматургів.

2.         З творчого об'єднання "Березіль" бере початок театральна бібліотека, театральний музей і перший театральний журнал. До експериментальних пошуків Леся Курбаса, якого було репресовано за часів сталінізму, і досі звертаються сучасні митці.

3.         У наш час у Києві проходить міжнародний театральний фестиваль "Мистецьке Березілля", присвячений пам'яті Леся Курбаса.

4.         За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво стає відомим і в Європі. Світове визнання здобув театральний режисер Роман Віктюк. Відомий далеко за межами України й інший український режисер — Андрій Жолдак. Низка талановитих акторів українського театру — Богдан Ступка, Ада Роговцева, Анатолій Хостікоєв, Наталія Сумська та ін. — з великим успіхом знялися у вітчизняних і зарубіжних кінострічках.

5.         Нині в Україні щорічно відбуваються міжнародні театральні фестивалі, що засвідчили свій авторитет у Європі: "Київ травневий" у Києві, "Золотий Лев" у Львові, "Тернопільські театральні вечори. Дебют" у Тернополі, "Херсонеські ігри" у Севастополі, "Мельпомена Таври" у Херсоні, "Різдвяна містерія" в Луцьку.

6.         ПРО АКТОРА ТА ЙОГО РОБОТУ. Актори — це виконавці ролей у театральних виставах. Виконувати ролі — незвичайна робота, це мистецтво створювати на сцені образ людини, дійової особи п'єси. Зіграти роль, — а вона може бути позитивною чи негативною, — означає перевтілитися у свого героя. Актор має володіти мистецтвом перевтілення. Він ніби перестає бути самим собою, а стає іншою людиною. Окрім зовнішніх змін (актор накладає грим на обличчя, змінює голос, <оду та ін.), він розкриває глядачам характер, думки і погляди свого героя. Це перевтілення вимагає великої роботи, це мистецтво! Щоб створити правдивого персонажа, актор використовує свої природні дані: тіло, рухи, мову, голос, жести, міміку.

7.         Актори — дуже спостережливі люди, у них добре розвинена уява, пам'ять, здатність яскраво виявляти почуття і переживання, тобто емоції. Основним в акторській професії є також уміння володіти словом. Актори повинні говорити сценічною мовою. А це уміння теж мистецтво, якого навчаються; в театральних вузах навіть викладають такий предмет — культура й техніка мовлення.

8.         Та найосновніше для актора — це талант. Звідки він береться? Невже його дарує природа тільки своїм улюбленцям, а чи його можна самому розвинути в собі? На ці непрості запитання вже відповіли видатні діячі театру. Так, Костянтин Станіславський — визначний режисер, актор і театральний педагог — вважав, що талановитий актор, крім таланту й натхнення, повинен володіти технікою свого мистецтва. Окрім природних даних, талант розвивається наполегливою працею, спеціальними вправами Майже все життя він витратив на те, щоб створити техніку акторського мистецтва, яку нині називають "системою Станіславського".

9.         Бути актором — означає від спектаклю до спектаклю складати іспит глядачам.Такі іспити складали тільки на "відмінно" видатні українські актори Марія Заньковецька, Микола Садовський, Амвросій Бучма, Лесь Курбас, Микола Яковченко, Наталя Ужвій та інші.

10.       ТИ В ТЕАТРІ...  До театру приходять завчасно (за 15—20 хвилин до початку вистави), щоб спокійно здати свій одяг у гардероб, відшукати своє місце. Відвідини театру — це маленьке свято, тож подбайте про своє вбрання та зовнішній вигляд.

•          Якщо хлопчик і дівчинка йдуть між рядами до своїх місць, то хлопчик має бути попереду.

•          Якщо ряд вільний, глядачі йдуть, повернувшись обличчям до сцени, якщо ні, проходити потрібно обличчям до тих, хто вже сидить.

•          Уникайте шуму, коли сідаєте або підіймаєтесь зі свого місця.

•          Не розмовляйте під час вистави.

•          Не схиляйте голову один до одного, бо це заважає тим, хто сидить за вами.

•          Із зали не можна виходити під час вистави без крайньої потреби.

•          Під час вистави не можна їсти.

11.       ТЕАТРАЛЬНІ СЛОВА:

АНТРАКТ [антракт] — рос. антракт.

Перерва між відділами концерту чи діями вистави; перерва.

ВИСТАВА [в ие с тав а] —рос. представление, спектакль.

Показ п'єси, опери, балету тощо; спектакль.

АРЕНА [арена] — рос. арена.

Круглий майданчик посередині цирку для виступу артистів.

АРТИСТ [артист] — рос. артист.

Той, хто публічно виконує твори мистецтва; ще — той, хто досяг високої майстерності в чомусь.

АФІША [аф їша] — рос. афйша.

Оголошення про якусь подію (спектакль, концерт, збори), що вивішується на видному місці.

     ПАРТЕР [партер] — рос. партер.

Нижній поверх залу з місцями для глядачів.

    СЦЕНА [сцена] — рос. сцена.

Спеціальна площадка, місце, де відбувається вистава.

ФОЙЄ [фой:е] — рос. фойе

Приміщення в театрі, кіно, клубі тощо, призначене для перебування глядачів під час антракту (перерви).

ГАРДЕРОБ [гардеироб] — рос. гардероб.

Приміщення в установі, театрі тощо, де зберігається одяг відвідувачів; роздягальня; ще — шафа для зберігання одягу.

ТЕАТР [теиатр] — рос. театр.

Установа, організація, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів, а також приміщення, де відбуваються вистави.

Ось, друже, правило одне:

 ідеш в театр або в кіно —

ні насіння, ані пряники,

ні морозиво, ані яблука

до залу нести не берись.

Прийшов дивитись — то дивись!

                       Кронід Обойщиков.

12.       Театральне мистецтво – це вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами.

13.       Актори – це виконавці ролей у театральних виставах.

14.       Декорація – це оформлення художником сцени і спектаклю як місця дії.

15.       Костюмер – (франц. - костюм) працівник театру, який готує костюми до вистави.

Вчитель. Молодці, діти, добре попрацювали наші дві групи. Зібрали дуже цінний матеріал, який буде зберігатися у класі в рубриці «Історія театру».

   ІІІ. Творчий звіт груп «Актори» та «Костюмери». Наші девізи:

В театрі аншлаг у нас,                         Щоб здійснилася прем’єра

Бо актори – весь наш клас.                  Хай працюють костюмери.

1.         Група «Костюмери» завчасно підготували сцену до вистави, допомогли підготуватися акторам до виступу.

2.         Вистава Л,Мовчун «Горіхові принцеси».

ГОРІХОВІ ПРИНЦЕСИ

(За мотивами англійської народної казки)

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Казкар, Онук, Джоан, Ніколь, Мачуха, Чаклунка, Король, Принц, Фея 1, Фея 2, Слуги, Ельфи, Феї.

СЦЕНА І

Звучить спокійна музика.  

Онук.        Діду, а можна послухати казку? Дозволь!

Казкар.     Що ж, розповім.

Жив на світі Король.

Донечку мав — яснооку Джоан.

Врода її непідвладна словам!

Тільки ж ото, як на світі ведеться,

Ниточка щастя то в'ється, то рветься.

Вмерла у них Королева-матуся.

Рік у скорботі минув. — Оженюся!

— Вирішив мудрий Король.

І в покої Інша дружина ввійшла із дочкою.

Юну принцесу всі звали Ніколь,

Донькою визнав її сам Король!

Онук. Мачуха теж полюбила Джоан?

Казкар. (хитаючи головою)

Кинула погляд — і тісно бровам

Стало на хмурім обличчі її.

Розпочалась колотнеча в сім'ї.

Тільки Джоан і Ніколь, дві сестри,

Раді життю, мов привабливій грі.

Ділять турботи і сум — до кінця.

(Гладить по голові Онука і зітхає).

Буде печальною казка оця.

СЦЕНА 2

Хатина Чаклунки. На стінах висять пучки зілля, на поличках — ряди пляшок і слоїків із кольоровою рідиною. Звучить тривожнa музика.

Мачуха.     Слухай, Чаклунко, ось маєш гаман!

Можеш зробити бридкою Джоан?

Чаклунка. Не сумнівайтеся, пані, я згодна.

Чари подіють, хай прийде голодна!

Тільки Джоан зазирне в мою діжку —

Виростуть в неї мале-е-сенькі ріжки!

Гарне обличчя, сливе що дитяче,

Вкриється шерстю, як морда теляча!

(Чаклунка лиховісно сміється).

СЦЕНА З

Покої в королівському палаці. Мачуха нахиляється над Джоан трусить її за плече.

Казкар.     Мачуха падчерку вдосвіта будить.

Мачуха (удавано солодким голосом).

Доню, вставай! На ногах уже люди.

Тато просив пиріжків, щойно з пічки.

Довго чекати нема в нього звички.

Маю пиріжницю в місті знайому.

Купиш у неї — і миттю додому.

Заспана Джоан підводиться з ліжка, накидає на плечі теплі хустку. Мачуха виходить з покоїв. Проходячи повз стіл, Джоан зупиняється на хвилинку.

Джоан.      Їсти ж бо хочеться — млосно на серці.

З'їм хоч скоринку із салом і перцем.

Кладе в рот маленький шматочок хліба і вибігає із замку.

СЦЕНА 4

Хата Чаклунки.

Джоан.      Бог вам у поміч, люб'язна тітусю!

Чаклунка (огидно сміється, потираючи руки).

Це я зраділа, тому і сміюся.

Маю-бо гостю, хоч рання пора!

Прошу ласкаво: купуй, вибирай.

Є й пиріжок, і калач, і пампушка —

Все, що захочеш, моя щебетушко!

Деко за деком — у піч та із печі.

        Тут, біля печі, я ранок і вечір.

        Джоан (співчутливо).

Чим вам, тітусю, і як підсобити?

Чаклунка (удає байдужість).

Допоможи переставить корито...

(Багатозначно).

В діжку заглянь, чи вже тісто зійшло.

Джоан виконує прохання Чаклунки, яка уважно спостерігає за принцесою.

(Убік). Гарне обличчя — таке, як було.

Чари не діють. Напевне, поганка

Встигла чогось попоїсти ізранку. (Дівчині).

Ось пиріжки. Завтра знову приходь,

Тільки раніше.

Джоан (уклоняючись). Віддяч вам Господь!

Казкар.     Бідна принцеса приходила ще —

Вдосвіта рано, але не натще:

Коло базару молочник вусатий

Дав їй сметану густу полизати.

       Знов чарівниця лютує, бо важко        

Зачаклувати Джоан-бідолашку.

Втретє, коли ще дрімали дерева,

Разом з принцесою йшла Королева.

Мачуха добре про неї подбала:

Падчерка в роті ні ріски не мала.

Чаклунка. Люба принцесо, заглянь-но у діжку:

Тісто зійшло і посунуло кришку.

Джоан піднімає кришку і нахиляється. А коли випростується, замість вродливого обличчя, в неї вже теляча мордочка.

Джоан.      Лихо, рятуйте! Це я чи теля?

Мачуха.     Геть забирайся, бридка, звідсіля!

Чаклунка й Мачуха голосно регочуть.

СЦЕНА 5

Джоан, щільно запнута хусткою, повертається в палац і зу стрічається із сестрою.

Ніколь.      Де ти була, моя рідна сестричко?

Чом затуляєш хустиною личко?

(Зазирає під хустку, плаче й обіймає Джоан).

Ми ще, голубко, такі молоді —

Знайдемо вихід з цієї біди.

Нині рушаймо світ за очі, в путь.

Хай нас додому ніколи не ждуть.

Казкар.     Так дві принцеси у мандри зібрались,

Із татусем, як навік, попрощались.

Онук.        Певно, кінець оповідки сумний?

Казкар.     Не поспішай! Опинились вони

В іншому царстві. В тій дальній землі

Плакали всі — і старі, і малі.

Сестри-принцеси дізнались: причина —

Дивна хвороба у царського сина.

СЦЕНА 6

Палац чужого Короля. Король сидить на троні, перед ним Джоан з обв'язаною головою і Ніколь. Навколо — придворні та слуги.

Слуга.       Ваша величносте! Двоє чужинок

Пообіцяли зцілити вам сина!

Ніколь.      Добрий Королю, ми станем в пригоді.

Плати не треба — лиш їжа та одяг.

Король.     Принца пильнуйте всю ніч у світлиці.

Тільки скажу: попередні сміливці

Невідь-де зникли іще до світанку.

Слуги! Подати мікстуру і склянку!

Король наливає у склянку ліки, дає Принцові попити. Принц лежить із заплющеними очима, майже не ворушачись.

Паннам подайте напої й наїдки! (Співчутливо).

Я не питаю вас, хто ви і звідки.

Бачу і так: молоді й неледачі,

Щирого серця і доброї вдачі!

Декорації міняються. Темно. Принцові покої.

Казкар.     Ось уже й ніч. А що темна й глибока!

Сестри вартують і сплять упівока.

Десь о дванадцятій Принц таємничо

Встав. Як сновида з поблідлим обличчям,

Вийшов з палацу — принцеси за ним.

Лісом ідуть — непроглядно-густим.

Принц у печеру заходить, а з неї

Ельфи летять і випурхують Феї.

СЦЕНА 7

Ельфи і Феї оточують Принца веселим і гомінким натовпом.

Ельфи і Феї.

Нум веселитись! Танцюй до знемоги!

З радістю в танець ведуть тебе ноги!

Ніколь і Джоан спочатку ховаються за деревом, потім заходять у печеру і причаюються в темному куточку.

Фея 1.      Подружко, знаєш мою таємничку?

(Шепоче щось на вухо Феї 2).

Фея 2.      Ну і хитренька! Дай цмокну у щічку!

Принц бідолашний вже з нами довіку?

Фея 1 (показує яблуко).

Ще таємницю відкрию велику:

Тільки відкусить він яблуко це —

Стане рум'яним у нього лице,

Погляд — блискучим, а розум бадьорим.

Путь на цей бал не згадає ніколи!

Фея 2 (показує лорнет).

Маю і я, мила Феє, секрет:

Десь є на світі Джоан чи Джанет —

Мусить обличчя своє затуляти,

Бо голова в неї, наче в теляти.

Чари знімає цей срібний лорнет —

Хай лиш торкнеться до нього Джанет.

Джоан (тихо).

Як же у Фей відібрати оте?

Ніколь (тихо).

Біля печери ліщина росте.

Вийдемо, люба, горішків нарвати.

Джоан (лукаво).

Вміємо трохи і ми хитрувати!

Джоан і Ніколь, нарвавши горішків, висипають повні жмені на землю в печері, і ті котяться під ноги Феї 1 і Феї 2. Обидві Феї, намагаючись зібрати якомога більше горішків, випускають з рук яблуко і лорнет. Джоан і Ніколь піднімають чарівні пред-мети і тікають з печери.

Казкар (добродушно сміється).

Кмітливі принцеси горішків нарвали.

Таку веремію зчинили на балі!

Фея 1.      Дивися: горіхи! Лови, піднімай!

У мене — дві жмені.

Фея 2 (ображено).

А в мене —- нема...

Казкар.     Покинули Феї скарби чарівні.

Ніколь (радісно):

Це яблуко — Принцу.

Джоан (підхоплює):

А лорнет — то мені!

З Джоан із Принца спадають чари.           '

Казкар.     Сивий Король вранці думав, що сниться

Брязкіт, і гамір, і сміх у світлиці.

Радість була невимовна й велика!

Принц усміхався. Джоан гарнолика —

Поруч з Ніколь, мов ясний промінець.

Онук.        Діду, дідусю! Оце вже й кінець?

Казкар.     Так, мій онучку!

Онук.        Шкода! Дуже мало.

Казкар.     Казка в житті довго-довго тривала.

Принц одружився з Джоан.

А Ніколь взяв за дружину могутній Король.

Вчитель.

-  Молодці, діти. Ви добре впоралися зі своїми завданнями. Ваша робота заслуговує на шквал аплодисментів. Герої цієї казки навчають нас бути справжніми друзями, завжди приходити на допомогу тому, хто потрапив у біду і вірити у те, що добро завжди перемагає зло. Адже недаремно відома українська поетеса Л.Костенко сказала такі слова: «Віддай людині часточку себе. За це душа поповнюється світлом».

IV. Творча група «Фотографи». Наш девіз:

Назавжди спинити дива мить

Лиш фотографу поталанить.

 Підготувала фотоматеріали «За кулісами». Тут зафіксовані найцікавіші моменти у підготовці даного проекту до реалізації.

VIII. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Підсумкова бесіда.

- Яка Всеукраїнська акція допомогла нам провести проект «П’єси-казки. Творимо виставу»?

- Яку інформацію про театральне мистецтво ви отримали сьогодні, що була вам невідома?

- Хто автор п’єси-казки «Горіхові принцеси»?

- Яка головна думка цього твору?

- Хто позитивні герої казки, хто негативні?

- Які прислів’я про моральну поведінку ви запам’ятали?

            IX. Підсумок уроку.

1.         Оцінювання творчої діяльності учасників груп.

2.         Група «Фотографи» підготують фотоколаж «Наша прем’єра».

ІІІ. Заключний етап

1.         Створення фотоколажу «Наша прем’єра».